Первинний ключ - це одне або кілька полів (стовпців) у таблиці бази даних, які однозначно ідентифікують кожний запис у таблиці. Первинний ключ не може містити пустих значень.
Зовнішній ключ - це одне або кілька полів (стовпців) у таблиці бази даних, які містять посилання на поле або поля первинного ключа в іншій таблиці. Зовнішній ключ використовується для зв'язування між таблицями.
Первинний ключ зазвичай використовується для ідентифікації записів у таблиці. Наприклад, у таблиці "Книги" первинним ключем може бути поле "Ідентифікатор книги". Це поле має унікальне значення для кожного запису в таблиці, тому його можна використовувати для однозначної ідентифікації книги.
Зовнішній ключ використовується для зв'язування між таблицями. Наприклад, у таблиці "Замовлення" зовнішнім ключем може бути поле "Код книги". Це поле містить значення первинного ключа з таблиці "Книги". Таким чином, можна використовувати зовнішній ключ для зв'язування запису в таблиці "Замовлення" з відповідним записом у таблиці "Книги".
Первинні та зовнішні ключі є важливими елементами реляційних баз даних. Вони допомагають підтримувати цілісність даних та забезпечити правильне функціонування бази даних.
